2025 рік видався насиченим на яскраві книжкові новинки від українських авторів: деякі імена пролунали вперше, інші прозвучали з новою силою.
Пропонуємо пригадати, які видання в Україні були найбільш очікуваними та обговорюваними у 2025-му. Про це — в матеріалі Суспільне Культура.
"Гемінґвей нічого не знає", Артур Дронь
Видавництво: "ВСЛ"
До повномасштабної війни Артур Дронь працював івент-менеджером у "Видавництві Старого Лева" та був автором поетичної збірки "Гуртожиток № 6". У березні 2022 року він приєднався до лав ЗСУ: був учасником бойових дій на Донеччині, Харківщині та Запоріжжі. У жовтні 2024-го отримав важке поранення — і внаслідок набутої інвалідності влітку 2025-го демобілізувався. Зараз Артур Дронь повертається до цивільного життя після трьох років служби.
"Гемінґвей нічого не знає" — дебютна збірка короткої прози для Артура Дроня. Він написав її взимку, коли проходив реабілітацію. Книжка містить есеї про досвід українського військового: бої, поранення, смерті побратимів, стосунки з коханою людиною та стосунки з Богом.
Прозовий дебют автора вийшов напрочуд успішним: перший тираж збірки, який становив 3000 примірників, розкупили менш ніж за місяць.
Раніше Артур розповідав Суспільне Культура про відгуки перших читачів на збірку:
"Переважно люди діляться, що книгу читати часом важко й боляче, але вона все одно дає трохи полегшення й світла. Як на мене, це найкраще, що можна про неї почути. Десь так ця книга працювала й зі мною: процес написання був часто тригерним, але зрештою давав більше свободи. Я дуже радий, що так само вона спрацювала з читачами".
Книга вийде в англійському перекладі — права на неї придбало британське видавництво Jantar Publishing. Англомовне видання очікують восени 2026 року. Також фрагмент із "Гемінґвей нічого не знає" — серед переможців проєкту CELA, яких оголосив "Книжковий Арсенал". Тепер цей уривок перекладуть 9 мовами.
Окрім цього, видання увійшло до шортліста Премії імені Юрія Шевельова 2025 року.
"Книга Еміля", Ілларіон Павлюк
Видавництво: "ВСЛ"
Упродовж останніх років Ілларіон Павлюк став одним із найпопулярніших українських письменників — зокрема, тираж його роману "Я бачу, вас цікавить пітьма" ще в травні 2024-го перетнув позначку в 100 тисяч примірників. За даними Forbes, станом на вересень 2025-го роялті від продажу книжок Ілларіона Павлюка становило приблизно 4 мільйони гривень — наразі це найприбутковіший вітчизняний автор.
Не дивно, що новий роман Ілларіона Павлюка "Книга Еміля" був надзвичайно очікуваним. Передчуваючи високий попит, видавництво відразу надрукувало 20 тисяч примірників. Це чудова стартова точка для українського книжкового ринку, де середній тираж становить приблизно 3 тисячі.
"Книга Еміля" — темне фентезі з елементами магічного реалізму, над яким автор працював із 2020 року. За сюжетом, дев'ятирічний хлопчик Еміль не вміє спати. Разом із матір'ю він переїжджає до нового міста, де на час пошуку житла родину поселяють у школі. Мама хлопця часом забуває, хто вона така, тож Еміль мусить щоразу нагадувати їй кілька важливих фраз. Одного дня в кабінеті директора дзвонить старий телефон — і хлопчик чує в слухавці голос свого давно померлого брата: "Ти можеш мене повернути".
Автор називає книжку "психологічною драмою, що переходить у фентезійну реальність", і підкреслює, що вона не є дитячим чтивом, попри головного героя — дитину. Також Ілларіон Павлюк розповідав, що книга містить автобіографічні елементи.
"Вівці цілі", Євгенія Кузнєцова
Видавництво: "ВСЛ"
Третій художній роман Євгенії Кузнєцової ідеально підходить для прочитання в грудні. Сюжет розгортається в українському селі під час перших блекаутів восени — взимку 2022 року: героїня Яна приїжджає туди досліждувати українські різдвяні традиції. "Вівці цілі" — про передсвяткове затишшя під гул генераторів, трохи бентежну закоханість та сміх крізь сльози.
Назва книги відсилає до приказки "Вівці цілі, а вовки ситі". Ось як це пояснює авторка:
"Приказка каже нам, що неможливо, аби й вівці були цілі, й вовки ситі. Війна часто спонукає нас до суперечливих рішень, ставить нас в обставини, коли немає правильного рішення, вони всі взаємовиключні. Знаєте, коли овечок ведуть додому вночі, перед ними ставлять загородження, аби вони йшли за визначеним маршрутом? Так і герої книжки ідуть за цим маршрутом, але намагаються періодично якось змінити свою долю".
Книга була серед фіналістів премії "Книга року BBC-2025". Нагадаємо, що Євгенія Кузнєцова вже отримувала цю нагороду за роман "Драбина" у 2023 році.
"Колапс", Макс Кідрук
Видавництво: "Бородатий тамарин"
Шанувальники Макса Кідрука чекали цього три роки — і нарешті перед нами продовження фантастичного циклу "Нові темні віки". Навіть якщо пауза до наступної частини буде такою ж тривалою, автор подбав, аби нам вистачило пригод надовго — новинка має 944 сторінки і важить орієнтовно 1200 грамів.
У "Колапсі", другій частині масштабної саги про світ XXII століття, автор продовжує усі чотири сюжетні лінії, які в "Колонії" закінчилися кліфгенґерами. Як зазначає письменник, це "історія про втрату контролю": "Розповідь про те, як людська гординя — наша кричуща нездатність визнавати помилки і вчасно зупинятися — ставить цивілізацію на незворотний шлях до темряви".
Градус очікувань до "Колапсу" найкраще описує те, що за першу добу передзамовлення читацтво купило майже 6 тисяч примірників. Це більше, ніж повний обсяг передзамовлень першої частини, роману "Колонія", у 2022 році за півтора місяця. Ба більше, в передчутті старту передпродажу користувачі кілька разів поклали сайт видавництва.
Серія "Літопис Сірого Ордену", Павло Дерев'янко
Видавництво: "ВСЛ"
"Літопис Сірого Ордену" — це фентезійна трилогія ("Аркан вовків", "Тенета війни" та "Пісня дібров"), у якій описана Гетьманщина в альтернативній реальності.
Згідно з сюжетом, Гетьманщина існує як незалежна держава вже понад 200 років, оскільки орден характерників — наділених надприродними здібностями козаків — перешкодив укладенню Переяславської угоди 1654 року. Натомість Московське царство захопили монголи й воно стало частиною Смарагдової орди. На захисті Гетьманщини стоять військо Січове, Таємна Варта і лицарі Сірого Ордену — козаки-характерники, які мають потойбічні сили. У центрі оповіді — Северин Чорнововк та його становлення як характерника.
У світі, створеному Дерев'янком, захопливі казки та легенди українського фольклору переплітаються з історичними фактами та алюзіями на твори світової літератури.
Автор написав серію ще в 2019–2022 роках, але у 2025-му вона заново опинилася в центрі уваги читацтва, коли "ВСЛ" перевидало трилогію в оформленні Оксани Сіненко.
"За маму, за тата", Каріни Савариної
Видавництво: "Хто це?"
"За маму, за тата" називають першою в Україні художньою книгою про розлади харчової поведінки. Це відверта й зворушлива історія, яка розгортається довкола маленької Варі: дівчинка не отримує достатньо турботи від батьків, тож знаходить відчуття безпеки в їжі. Такий хворобливий нейронний зв'язок дівчинка проносить і в доросле життя, де продовжує "ототожнювати форму і зміст, їжу та любов".
Це третя книга "материнського циклу" Каріни Савариної: раніше вийшли друком її автофікшни про непліддя ("Не вагітна") та всиновлення ("Мам"). "За маму, за тата" — це роман про внутрішню дитину, який письменник Любко Дереш назвав "романом симптому".
"Прекрасно пропрацьована українською авторкою тема розладів харчової поведінки, загорнута у особисту художню історію. Дрижаки беруть, коли читаєш", — відгукнулася про книжку авторка Telegram-каналу "Непозбувний книгочитун" Тетяна Гонченко в коментарі для Суспільне Культура.
Роман увійшов до довгих списків "Книги року BBC 2025" та цьогорічної Шевченківської премії.
"Врозтіч", Ірина Виговська
Видавництво: "Хто це?"
Авторка роману (а за сумісництвом — головна редакторка видавництва "Хто це?") Ірина Виговська працювала над ним близько п'яти років. Це автофікшн про досвід зради, пошук внутрішньої опори, пізнання себе та стосунків.
"Ця книга може підсвітити шлях. Обійняти словами: «Ти не одна». Може допомогти пережити зраду. Або побачити досвід іншими очима. Як би не розходилися в різні боки шляхи, якими йдеш з іншими, головне — не бути врозтіч із самою собою", — зазначено в анотації.
Книгу обговорювали на книжкових клубах та в подкасті від книгарні "Сенс" — "Зумерка й міленіал читають". Окрім цього, книга опинилася в центрі конфлікту після того, як про неї несхвально відгукнулися на Telegram-каналі "Непозбувний книгочитун". Негативний фідбек засмутив команду видавництва — і це публічно прокомунікували в Instagram.
Альманах "Перший вінок"
Видавництво: Creative Women Publishing
Ще однією важливою подією для українського книжкового ринку цьогоріч стало перевидання жіночого альманаху "Перший вінок".
"Перший вінок" вперше надрукували у Львові в 1887 році. Під його обкладинкою об'єднано 49 різножанрових творів від 17 українських письменниць з Галичини та Наддіпрянщини.
У передмові до альманаху письменниця й феміністка Наталія Кобринська пояснила, що видання створили заради національної єдності. А в анотації перевидання від Creative Women Publishing його описано так:
"Це видання назавжди увійшло в історію українського фемінізму як безпрецедентний і гідний подиву приклад інтелектуального, духовного, національного єднання. Це було надзвичайною подією в умовах бездержавності України, тоді розділеної поміж двома імперіями".
Головна редакторка видавництва Ірина Ніколайчук в етері програми "Культура на часі" пояснила, чому "Перший вінок" залишається актуальним навіть майже 140 років по тому:
"Це перший дуже яскравий артефакт власне української феміністичної ідеї, що ще раз доводить, що фемінізм не є нав'язаною цінністю для України, що він розвивався паралельно, а часто і випереджаючи європейський фемінізм. Це питома українська цінність, яка зародилася в українському жіночому колі з тих цінностей, з того світогляду, носіями яких ми є як українці, як нація".
"З країни рижу та опію", Софія Яблонська
Видавництва: "Віхола", "Родовід"
Навздогін альманаху письменниць-феміністок варто згадати ще одну визначну українку ХХ століття, яка у 2025-му заслужено отримала нову хвилю популярності. Йдеться про Софію Яблонську — письменницю, журналістку, акторку, кінооператорку та фотографиню, яка сама здійснила навколосвітню подорож (це прецедент для української жінки того часу!)
У книзі "З країни рижу та опію" розповідається про перебування авторки в Китаї. Софія Яблонська описує, як пізнавала побут, звичаї, мистецтво та віру Піднебесної; яскраво змальовує пригоди та халепи, які трапилися з нею у взаємодії з китайцями. Наприклад, читацтво дізнається, як жінка втікала від злочинців посеред ночі, рятувалася від повені та вживала опіум.
Цей захопливий тревелог Яблонська написала приблизно 90 років тому, але він зацікавив і сучасних українців: книгу неодноразово обирали для обговорень на книжкових клубах. Окрім цього, виставка про Софію Яблонську стала однією з ключових частин фестивалю "Фундамент", який у 2025-му пройшов під фокус-темою "Подорож". В експозиції представили світлини, тексти, особисті речі та артефакти письменниці-мандрівниці.
"Ми знайдемо свого Марселя. Шлях до кар'єри, материнства та усиновлення", Інна Мірошниченко
Видавництво: Stretovych
Також цього року популярною була книга Інни Мірошниченко — адвокатки, мами чотирьох дітей (двоє з яких — усиновлені) та активної громадської діячки, яка займається правозахистом дітей-сиріт. Своєю життєвою місією Інна Мірошниченко вважає розповідати суспільству, як живуть діти-сироти й чому в Україні не має бути дитячих будинків.
У "Ми знайдемо свого Марселя" авторка щиро поділилася історією свого шляху: від побудови кар'єри та стосунків із чоловіком до досвіду материнства та усиновлення.
"Якщо пів життя однієї людини можливо вмістити на 300 сторінках, то це — найвідвертіша його частина", — йдеться в анотації до книжки.
За матеріалами "Суспільне Культура"
