Що каже про альбом шеф-редактор СЛУХ Данило Панімаш:
Минулий альбом Diller Kaifu (2019) був енергійним, бойовим, і став для гурту свого роду воскресінням після низьких оцінок на «Євробаченні-2017» і купи хейту після цього. Почалася повномасштабна війна, Женя Галич мобілізувався, гурт випустив страшний мініальбом «Голосові», що складався з трьох аудіоповідомлень військових з-під Бахмута та однойменної пісні. Були побоювання, що колектив після цього повернеться у свою зону комфорту з сонячними піснями про юність.
На щастя, цього не сталося. Нова реальність вимагає нових осмислень і змін у собі. O.Torvald впоралися з цим викликом. На «Втомі» багато референсів та омажів. Риф із «Хейту на зло» ніби натхненний культовим рифом пісні Van Halen — Ain’t Talking ‘Bout Love. З хукової «Брудні» немов визирають The White Stripes. На «Немає мрій» можна розчути построк і дисонансний гітарний програш у дусі Nine Inch Nails. А фінальна майже метал-опера «Втома» дивує своєю технічністю і надривом Жені Галича.
Усі музиканти ніби відпустили себе, дали волю своїй фантазії, своєму досвіду прослуханої музики, щоб зробити щось абсолютно нове, не втративши при цьому себе.
«Втома» — дуже влучна назва для цього альбому. Він не тільки про втому від рутини нової реальності, але і про втому від старих себе, про нестримне бажання відкривати нові музичні горизонти, синтезувати, експериментувати й виходити за встановлені ринком рамки.
Як і з Diller Kaifu, O.Torvald знову доводять свою здатність віднаходити друге дихання там, де, здавалося б, його вже не має бути. І стрибають на дві голови вище встановленої раніше планки — цьому можна тільки порадіти.
За матеріалами видання "Слух".
https://slukh.media/