Уявіть собі скелю висотою 200 метрів, яка через сильний дощ перетворюється на імпровізований водоспад. Ви бачите саме той момент, коли хвиля води стає течією, яка починає стікати з цієї висоти на землю.
Назва provulok – це про усамітнення, затишну прогулянку зі своїми думками, навіть певне заспокоєння.
Це вже було під час окупації. Тоді я ще навчався у школі. Це були інструменти й бажання передати свій внутрішній стан. У ті часи я просто споглядав природу та отримував від цього неймовірний спокій.
She didn’t come – це перший біт і семпл, який я записав. Хоча технічно це поганий матеріал, сама композиція дорога мені тим, що я туди вкладав.
Багато накопичених запитань до самого себе: про мене, моє майбутнє, мої істинні бажання. Найстрашніше те, що в мене немає не те що відповідей, а й чітко сформованих цих самих запитань. Десь там, всередині, все ще зберігається безумовна любов до навколишнього світу, просто ще не час знімати з неї замок.
Скелелазіння, пінг-понг, волейбол, йога, стретчинг або disco elysium.
Якщо ви хочете допомогти мені розпаятись у найважчі моменти – відправляйте на сеанс спортивного масажу. Це те, що точно мені допоможе.
Переїдання та відеоігри.
Коли нам було по 13 років, ми йшли пішки до моря. Це десь 3 кілометри по асфальту навколо гір та виноградників. Надворі було близько 40 градусів тепла. Тоді нас підібрав пікап і ми поїхали на відкритому багажнику з вітерцем.
Я цього зовсім не очікував, однак на мене дуже гарно вплинув Тернопіль. Дуже тихе та затишне місто. Криворівня — теж, але в межах поїздки з великою компанією людей. Карпатський лайфстайл дав мені свіжий ковток повітря у творчому сенсі.
На жаль, не можу відзначити для себе окремих молодих виконавців — мабуть, з ними ще не знайомий. Класика — така як Усеїн Бекіров, він вже давно грає. Це джазовий гітарист-віртуоз, грає дуже в цікавих жанрах — етноджаз і етноф'южн, він легенда.
Сенси присутні в кожній композиції. Все, що я пишу, навіть якщо нецілеспрямовано — це про дім. Крим зробив мене тим, хто я є, і зробив весь мій народ таким, яким він є. Все моє життя — це маніфест любові до моєї Батьківщини. І так само вся моя творчість, все моє життя зараз — це шлях додому.
Традиції на музику не вплинули поки що ніяк. Я бережу це на майбутнє, коли підвищу майстерність як музикант.
Усі виконавці за якимось дивним збігом обставин вдало потрапили в мій життєвий контекст.
Сергій Гусак (я не знаю як, але..) з перших же рядків доволі лаконічно та предметно описав мої перші роки життя у Києві: тотальна загубленість.
Текст Антона Шителя перетнувся з моєю самотністю в перші роки перебування поза Кримом і незрозумілим болем у грудях.
З Христиною Люсі ми говорили про дім. Вона напряму запитувала та уточнювала, що він для мене означає, і ми обмінювались нашими розуміннями.
А це ви мені скажіть.
За матеріалами сайту
Суспільне культура