Луганець Сергій Глотов повернувся з 28-ї антарктичної експедиції. На станції "Академік Вернадський" біолог був понад два роки поспіль. Нині у Львові він розв'язує питання, що накопичилися за цей час: міняє банківські карти, оновлює дані в ТЦК, лікує зуби та поповнює свій раціон вітамінами. Про адаптацію вдома після 560-денної зимівлі жартує: "уявить людину, яка два роки не була в супермаркеті".
Понад 26 місяців за 15 тисяч кілометрів від дому та рідних. Адаптація після двох експедицій поспіль
Я з дитинства мріяв потрапити на станцію "Академік Вернадський". У 2021 році захистив кандидатську дисертацію, здобув потрібну кваліфікацію — 17 років в академії наук у різних її установах. Стажувався за кордоном, працював в Данії, Німеччині, Польщі. Подався у 2022 році на відбір і пройшов на 27-му антарктичну експедицію. Побув на станції рік, потім нам запропонували ще на рік лишитися. Це перший досвід для України, коли науковці залишаються два роки поспіль.
Перебування на станції навіть один рік — це складне життєве випробування. Людина має бути готовою до розвитку різних ситуацій, складних погодних умов, інших людей, а ще далеко від рідних та з купою роботи.
Я ще в процесі адаптації. Він проходить паралельно з відновленням, розпакуванням лабораторії, з походом у військкомат для оновлення облікових даних, розв'язанням побутових питань.
Уявіть, що два роки ви не були в супермаркеті, забули як це взагалі ходити за покупками. Відчуваю, що моєму організмові бракує вітамінів. Особливо скучив за фруктами, зеленню, свіжими овочами. Їсти одні й ті самі продукти — це ж набридає. Вони смачні й кухарі наші старанно готували, але їх вже не хочеться. Записався до стоматолога. Це виклик для організму, психіки, фахової діяльності. До речі, я вже повернувся до роботи.
28 експедиція: малиновий сніг, рожеві світанки та нові дослідження
Зараз в Антарктиді починається полярна ніч. В місяць буває 3-4 сонячні дні. За рік було декілька рожевих світанків. Але погода цілком антарктична — багато снігу, хоча рекордної кількості як у 2022 році не було. Тоді 4,5 метри снігу випадало, у 2023 в середньому — 3 метри. Постійно вітри, снігопади. Температура нижче мінус 18 градусів не падала.
Рожевий сніг не унікальне явище для Антарктиди. Перед настанням антарктичного літа — це кінець березня-початок лютого, коли вже тепло і падає дощ чи мокрий сніг, іде процес розмноження наземних водоростей. Закінчується полярний день, збільшується сонячна енергія, підвищується температура, тане сніг — і оце розмноження водоростей розфарбовує сніг від бурого до малинового кольору.
Антарктика на дев'ять місяців замерзає, стає несуднохідною, але протягом місяця ми виходили на острови, працювали в межах 50-кілометрової зони навколо станції, де можна пересуватися човном.
Також зробили декілька експедицій на криголамі на південь Антарктики на острови, які ще не були досліджені. Там інакший клімат. Острови відкрили у 1947-1949 роках британці.
Це був новий досвід для нас — багато встигли зробити, відібрали зразки і це буде предметом наукової роботи для вчених найближчих пару років.
Науковці фіксують збільшення кількості пінгвінів в Антарктиці: як масова поява пінгвінів знищує рослинність на островах
У кінці жовтня або на початку листопада починають народжувати тюлені. Після тюленів повертаються пінгвіни, бо вони на зиму йдуть на південь материка, де крига не замерзає і там вони можуть полювати. Повертаючись, вони утворюють пари й обирають місце для "гніздування". Протягом двох місяців відкладають яйця, ще 38 днів висиджують.
Коли з'являється перше пташеня ми починаємо їх підрахунок.
Такий моніторинг — це один із видів нашої роботи у заповіднику. Ці дані ми фіксуємо для подальших аналізів популяції. Їх стає більше.
Ще у двохтисячні роки були поодинокі знахідки. А під час попередньої, 27-ї експедиції їх нараховували три з половиною тисячі. Зараз пінгвінів стало вдвічі більше.
Острів Галіндез має протяжність 10 км, пінгвіни гніздяться на скелях. Рахуємо тварин вручну та за допомогою дрону. Дрони використовуємо лише другий рік.
У нас була інфрачервона камера для різних температурних досліджень, зокрема ґрунту — спостерігали як впливають на тварин, рослин та рельєф глобальні кліматичні зміни.
Масова поява пінгвінів знищує практично всю рослинність в місцях, де вони гніздяться і відповідно там змінюється все: температура, середовище з кислотного перетворюється на лужне, змінюється рельєф. Адже каміння, що колись було вкрите мохом та рослинністю, тепер просто голе каміння — це добре видно через безпілотний апарат.
Раніше це все ми фіксували вручну, але й зміни були не такими чисельними.
Пінгвінів ми рахуємо 2-3 тижні. Ці тварини незвичні, мають цікаву поведінку та й фотографії з ними виходять красиві.
Побачити косатку — це рідкість. Біологи станції "Академік Вернадський" співпрацюють із каліфорнійськими колегами у вивчені китів
У вивчені китів та косаток також допомагають дрони. Побачити косатку — це вдача. Я за час перебування в Антарктиці бачив їх лише раз. За зграєю косаток спостерігав не в морі, а лише з берега, вони проходили повз станцію.
Китів бачимо регулярно. Не тільки, коли безпосередньо спостерігаємо за ними. Кити час від часу пропливають повз нас в океані, коли ми повертаємося з поїздок на острови — Архіпелаг об'єднує понад 20 островів різного розміру.
Про китів ми знаємо набагато менше, ніж про колорадського жука, наприклад. В одній з експедицій я мав завдання фотоідентифікації: кожен з них має індивідуальний малюнок на плавнику, як відбиток пальця у людини. Це захоплююче видовище — спостерігати за цими велетенськими тваринами та ще й впіймати їх у кадр. Ці світлини передавав в Антарктичний центр, звідки вони потрапляють у світову базу даних про китів.
Вивчення цих тварин — це один із напрямків співпраці українських науковців з американськими вченими. У Каліфорнії є інститут, який вивчає китів у всьому світі. Біологи антарктичного центру нашої станції проводять польові й лабораторні дослідження, які суттєво поповнюють знання про китів, їхню роль в Антарктиці та вплив змін клімату на чисельність цих тварин.
Я 17 років працюю в академії наук біологом. Люблю спостерігати за тваринами в природі й не люблю зоопарки, полювання. В Антарктиці дуже сподобалося, бо тут унікальна природа, тварини, яких більше ніде не побачиш.
Один із напрямків — дослідження паразитів риб. Для мене немає різниці працювати з птахами, китами, тюленями чи паразитами. З 10 років я захоплююся комахами, тому навіть личинки мені цікаві.
У кожного біолога є від 7 до 11 напрямків роботи: об'єктами досліджень можуть бути рослини та тварини, які є в Антарктиці. Задача біологів-зимівників добувати наукові факти й доставляти їх у різні точки світу спеціалістам, які потім аналізують дані.
Фотовиставка Сергія Глотова два роки збирає донати на потреби ЗСУ
Щось організовувати, якісь збори чи акції за тисячі кілометрів непросто. Однак, ми донатили на ЗСУ, підтримували різні волонтерські організації та проєкти. Антарктичний центр також допомагає полярникам, які служать у ЗСУ. Купують для них дрони, павербанки, автівки.
Ми робили фотовиставки, на які люди могли пожертвувати кошти. Це більш інформаційно-освітній проєкт, але в умовах повномасштабної війни України з Росією — це дає змогу зібрати гроші на конкретні потреби для військових. Я надавав свої фотографії, що робив під час експедицій. Подібна виставка пройшла в Америці, де благодійний фонд "Лелека" збирає на тактичні рюкзаки.
Розповідаємо про антарктичну станцію та Україну в Чикаго, Каліфорнії, Сан-Дієго, в головному офісі Google вона тривала п'ять днів.
До того ж я брав участь у різних благодійних проєктах у Латвії, Німеччині, Швейцарії — це також були виставки, де можна було придбати авторські роботи чи витвори мистецтва. Кошти направлені на закупівлю швидкої допомоги та медичного обладнання.
Нашому товаришу, що на фронті, за півтора року зібрали гроші на три автівки та радіостанції. До цієї ініціативи долучилася вся моя родина.
Наразі ще одна виставка моїх фотографій "Кольори білого континенту" подорожує Україною. За понад два роки вона побувала у 20 містах. Почали з Полтавщини. На відкритті було людно, ми робили онлайн-зустрічі, де розповідали про дослідження українських вчених в Антарктиці. До кінця вересня розписані запрошення, куди далі прямуватимуть світлини.
"Це робота із найрозвиненішими країнами світу, а не підрахунок пінгвінів". Зміни та оновлення на станції "Академік Вернадський"
6 лютого 1996 року Велика Британія передала Україні антарктичну станцію, яка до того мала назву "Фарадей". Вона існує з 50-х років. Зараз це станція "Академік Вернадський" — сучасна лабораторія, де все оновлюється: прилади, засоби для щоденного і цілодобового безперервного проведення досліджень в умовах Антарктики.
Щороку різні країни світу ініціюють міжнародні проєкти та запрошують Україну, яка має власну станцію, до співпраці. Вже є безперебійний інтернет, нічого не треба записувати на диски та передавати.
З останнього — зведено новий причал — це покращило навігацію. Пришвидшило роботу з навантаженням човнів. Колишній був ще з часів англійців, солона вода та крига його добряче побили. З новим є можливість відправляти на морські дослідження одразу кілька човнів: одна група працює над донними осадами, інша — відбирає зразки на паразитів, третя — рахує птахів.
Оновилися дизельні генератори, котельня, опріснювач — вже немає нестачі прісної води, як було раніше.
В умовах Антарктики все швидко зношується і потребує частого оновлення. До того ж воно все у декількох примірниках. Якщо щось виходить з ладу, автоматично підключається механізм, що дублює його роботу. Якби такого не було, у разі поламок, полярники б померзли.
Українська антарктична наука останні 3-5 років зробила суттєвий прогрес. Зміцніли міжнародні зв'язки, яких стає більше. У нас є криголам "Ноосфера" — це гордість наукового флоту, який здійснює логістику в Антарктиці країнам, які відмовилися від послуг росіян із солідарності до України.
Так, це дорого — підтримка криголама, бо це не іржаве корито, а судно, яке було флагманом британського наукового флоту, одне з найсучасніших у світі на свій час. Йому 30 років, але це ж плавучий науково-дослідний інститут з величезними можливостями та потенціалом.
Неможливо собі уявити ситуацію, коли у нас гинуть військові, цивільні, щодня летять ракети та бомби — у нас є власна антарктична станція, яку ми мусимо підтримувати, а пальне для цього нам привозив би кораблик під умовною назвою "Вєлікая Русь" чи "Пьотр Вєлікій", "Полярний піонєр" — це ж абсурд. Не може обслуговувати українську станцію судно, яке нас же й бомбить.
Україна набирає вагу — нас запрошують до співпраці, ми самостійно проводимо багато наукових досліджень і відкриттів. Цей процес якісно зріс, що не залишилося без уваги росіян, тих, кому вигідно, щоб Україна припинила фінансування, кому потрібні чвари всередині країни.
В умовах повномасштабної війни багато проєктів скоротили. Однак, саме успіхи українських полярників і тих, хто займається наукою на великій землі в Україні та за кордоном, стали приводом для дискримінації.
Кожна людина, яка вважає, що полярники їдять багато червоної ікри та забагато п'ють вина — може у вересні спробувати свої сили й податися на участь в українській антарктичній експедиції, у якій 4-5 етапів відбору. Поїхати на станцію і побачити як проходить день, місяці, рік полярника та що і скільки він їсть.
Конкурс відкритий, зарплатня відома. Спробувати, а вже тоді висловлюватися, на кшталт "ці 14 людей жирують цілий рік, а, коли їх нудьга бере, йдуть рахувати пінгвінів не зрозуміло для чого".
Це ж неправильно, коли ще й наші люди починають підігравати недругам України.
Навіщо нам представництво у товаристві найрозумніших країн світу, які мають антарктичні станції? "Академік Вернадський" нам дістався надзусиллями кількох ентузіастів. Ми маємо сучасні технології, маємо інтеграцію наших спеціалістів в міжнародні проєкти.
Ці зв'язки напрацьовувалися десятиліттями. Це наше представництво в науковому світі! Як це відмовитися? Це ж дослідження космосу, того, що відбувається всередині планети, глобальні метеорологічні явища — це взагалі не про пінгвінів та їх там не було, коли ми ту станцію отримували.