Суспільне Культура пропонує добірку нових виставок українського мистецтва, які можна відвідати у листопаді в Києві, Одесі, Хмельницькому, Дніпрі, Запоріжжі, Нью-Йорку та Маямі.
Деякі з них відкрилися в останні дні жовтня, але на них все ще можна потрапити.
"Місце, якого немає"
Де: The Naked Room, вул. Рейтарська, 21, Київ
Коли: з 1 листопада по 12 грудня, щодня з 12:00 до 21:00
Художниця Марія Василенко створює простір, де ми можемо побачити речі за завісою явищ, проживаючи її особисті потрясіння через міфологічні символи.
Василенко має досвід в академічному живописі та іконописі, та у цій роботі вона поєднала формальні аспекти іконопису з роботою кольору, розробивши власну унікальну техніку: вона використовує яєчну темперу та перероблену деревину — медіум, який надає роботам відчуття прозорості й нематеріальності.
Її композиції базуються на зворотній перспективі, що переносить умовну "точку сходження" у саме поле зору глядачів, створюючи ефект глибокої інтимності.
У The Naked Room художниця представила роботи, що, відідвавшись від стін, створюють простір, у якому міфічний світ її картин стає реальністю для співіснування з глядачами.
"Усолоджуюючись шелестом чорного листя"
Де: SPLAV, вул. Нижній Вал, 23 (у двір через арку), 1-й під’їзд, 3-й поверх
Коли: з 31 жовтня до 1 грудня, четвер — неділя, з 15:00 до 19:00
Експозиція виставки складається з живопису, графіки, фотографії та об’єктів, зосереджених на темі загибелі й оживання рослинного світу.
На вистаці показані роботи Світлани Аграновської, Марії Василенко, Софії Голубевої, Юлії Грядовкіної, Руслани Ключко, Софії Короткевич, Євгена Коршунова, Валентина Кулакова, Дмитра Купріяна, Олени Курзель, Інги Леві, Наталії Лісової, Еміля Мамедова, Володимира Моісеєнка, Дар'ї Молокоєдової, Івана Олійника, Анжеліки Паливоди, Ярослави Присяжної, Каріни Синиці, Ганни Сірої, Іванни Стратійчук, Юрія Віслоуха (Atelier36), Анастасії Шергіної та Masha Weisberg.
Метою виставки є благодійний збір. Усі роботи можна буде придбати, а зібрані кошти спрямують на придбання автомобіля для бойового підрозділу бригади швидкого реагування НГУ "Рубіж", де служить митець та куратор виставки Олександр Лень.
"Олена Турянська. Агапе. Абсолютна любов"
Де: Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", вул. Лаврська, 10–12, м. Київ
Коли: з 24 жовтня до 2 лютого, середа — неділя, з 12:00 до 19:00
Виставка "Агапе. Абсолютна любов" української художниці Олени Турянської запрошує глядачів до простору, де в кожному творі проявляється боротьба за збереження людяності в умовах війни. Через власні спогади, фрагменти пам’яті близьких та колективні історії вона будує розповідь про страх, втому, втрату і водночас про силу, яка дозволяє жити далі.
Центральною темою проєкту є ага́пе — давньогрецьке поняття безумовної любові, що втілює самовідданість, турботу та емпатію, які простягаються поза особисте до універсального.
Олена Турянська працює з темами пам’яті, зв’язку простору і часу та балансу між зовнішнім і внутрішнім, зберігаючи непохитний зв'язок зі своєю попередньою мистецькою практикою. Вона передає глядачам власне бачення теперішнього стану суспільства, яке переживає трагедію війни, і висвітлює шлях, що дає змогу зберегти себе як людину під тиском обставин.
"Помирають люди, а не любов" — такою є основна думка, яка пронизує виставку.
Турянська працювала над творами протягом 2023–2024 років, під час повітряних тривог, часто з думками про друзів на фронті, що робить її мистецтво особистим, інтимним і водночас глибоко колективним. Проєкт охоплює роботи, виконані у різноманітних техніках — від вишивки до витинанки, — що передають особисті переживання та стан незламності.
Резиденція Катерини Алійник
Де: thesteinstudio, Лютеранська, 6 (в арку та направо), Київ
Коли: 2 та 3 листопада, з 13:00 до 19:00
У жовтні в київському просторі thesteinstudio триватиме резиденція художниці Катерини Алійник у межах проєкту Solo Residence #2. Протягом місяця мисткиня працюватиме над циклом картин, що з часом об'єднаються в нелінійну композицію, присвячену роздумам про війну, окупацію та красу ландшафтів Донбасу.
Катерина Алійник народилася в Луганську, а після початку російської агресії була змушена покинути рідне місто. З 2016 року вона живе і працює в Києві.
"Павло попаси корову" Богдана Бучковського
Де: галерея "Артсвіт", Крутогірний узвіз, 21А, Дніпро
Коли: з 24 жовтня по 11 січня, вівторок — субота з 12:00 до 19:00
Кураторка: Олександра Шовкун
Ця виставка є особливою подорожжю, що передає шлях відновлення художньої практики Богдана Бучковського та його пошуки нової візуальної мови.
Митець звертається до медитативних практик, таких як шиття, наголошуючи на важливості щоденної праці і своєрідного стоїцизму, що часто залишається непомітним у буденності.
Серія "Павло попаси корову" виконана без попередніх ескізів, адже все одразу компонувалося на чистому полотні: "Якщо щось йшло не так, я це залишав і продовжував далі. Словами важко описати творчість — якби це було можливо, я б не займався мистецтвом".
Він використовує вишивку, вибійку, колаж, вирізані елементи з дерева — усі ці елементи створюють глибокий контекст його творчості. Важливим відкриттям Бучковського став перехід до експериментів з основою для творів — вирізане полотно, фанера, палітра, картон, а також полотно без ґрунту, що є символічним жестом, який відображає невпевненість у майбутньому.
Натхненням для художника стала футуристична поезія Михайля Семенка — його так зване поезомалярство, що поєднує візуальну та вербальну мови.
"Люда Ястреб. Живопис і графіка"
Де: Одеський національний художній музей
Коли: з 18 жовтня до 22 грудня, середа — неділя з 12:00 по 19:00
Виставка присвячена українській художниці, одній з найяскравіших представниць одеського модернізму другої половини ХХ століття.
Експозиція в трьох залах музею охоплює понад 80 творів Люди Ястреб, наданих із приватних колекцій, а також рідкісні архівні матеріали. Її твори, що представлені на виставці, демонструють самобутність творчого підходу, що був викликом для ідеологічних обмежень тієї епохи.
У спогадах Віктор Маринюк зазначає: "Її творчість — унікальне, яскраве явище в час застою і тотального панування сумнівних догм тодішньої ідеології. Це тріумф бачення вільної людини. Це рух до безперервного розвитку самовиявлення. Це тріумф свободи і людської гідності".
Через війну повноцінна ретроспектива стала неможливою, адже багато творів з колекції музею та інших зібрань недоступні. Однак представлена колекція живопису й графіки з особистого зібрання Маринюка дає глядачам зануритись у творчий світ Ястреб, який вона допомогла сформувати в Одесі та в українському мистецтві загалом.
"Кому ж іще те поле дороге?"
Де: Dnipro Center for Contemporary Culture, Крутогірний узвіз, 21А, Дніпро
Коли: з 7 листопада по 1 лютого, вівторок — субота з 12:00 по 19:00
Кураторки: Катерина Русецька, Діана Халілова, Сіселі Фаррер та Лора Мансфілд
Серед учасників виставки — Олександр Населенко, Василь Ткаченко (Лях), Андрій Ступак, Самаа Емад, Назіра Карімі, Ірина Лоскот, Діа Мрад, Нур Уайда, Діана Халілова, Дарця Цимбалюк, Сана Шахмурадова Танська.
Проєкт спирається на вірш із поетичної збірки "Пальмове гілля" Агатангела Кримського, написаний ним у Бейруті.
Кураторки досліджують втрату людьми доступу до своїх земель через наслідки кліматичних змін, воєнні конфлікти, екстенсивне землеробство та видобуток корисних копалин. Виставка також акцентує увагу на руйнівних наслідках російської агресії, яка, поряд з іншими екосистемами, знищує й родючі українські поля, впливаючи на продовольче забезпечення для Європи та світу.
Проєкт став результатом резиденції "Зерно", організованої мистецьким центром Hospitalfield у Шотландії та ГО "Культура Медіальна".
"Саша Туз: як бачать очі різних кольорів?"
Де: SPLAV, вул. Нижній Вал, 23 (вхід у двір через арку), 1-й під’їзд, 3-й поверх
Коли: з 7 листопада до 18 листопада, четвер — неділя з 15:00 по 19:00
Виставка відкриє перед глядачами світ візуального пошуку Саші Туз, її експерименти з кольором, формою та рухом, від фотографії до відеоарту.
Експозиція розкриває творчий шлях авторки — від статичних фотознімків до динамічних відео. Виставка розгортає перед нами процес переходу від одного медіума до іншого, показуючи, як кожен етап взаємопов’язаний із наступним. Тут кожен зможе побачити, як фотографія перетворюється на колаж, а колаж — на анімацію, щоб у підсумку стати відео, що розкриває нові аспекти світогляду.
Саша Туз створює простір, у якому колір і форма, статика і рух утворюють єдине полотно — особливу мову мисткині, що не тільки демонструє бачення світу, але й запрошує глядацтво відчути кожен крок її творчого шляху.
"Випадковості" Тіберія Сільваші
Де: Туристичний інформаційний центр, проспект Соборний, 151, Запоріжжя
Коли: з 25 жовтня по 14 листопада, щодня з 09:00 до 18:00
Виставка Тіберія Сільваші відкриває нову сторінку у вивченні випадковості та візуальної абстракції. Митець, використовуючи філософію випадковості, демонструє, як несподівані елементи можуть стати ключовими виразами у мистецтві, адже його роботи — це не лише імпульси, а й результат багаторічного досвіду та знань. Абстрактні твори Тіберія Сільваші є спробою перетворити матерію на стан світла, що стає метафорою для філософських роздумів та емоцій.
Ця експозиція у Запоріжжі —можливість для глядачів поринути у світ, де простота стає найвищою точкою свободи, а враження від робіт виходить за межі звичних уявлень.
Після Запоріжжя виставка буде представлена у Києві 14 листопада в Eye Sea Gallery, за адресою Олеся Гончара, 40.
"Об’єднані Збручем"
Де: Хмельницький обласний художній музей, вул. Проскурівська, 47, Хмельницький
Коли: з 24 жовтня по 24 листопада, вівторок — неділя з 09:00 до 18:00
Кураторка: науковиця Хмельницького обласного художнього музею Марина Заславська
Спільний проєкт митців із Тернопільської та Хмельницької обласних організацій Національної спілки художників України.
Виставка представляє твори художників різних поколінь і стилів, об’єднаних пошуком культурних ідей та образів, які віддзеркалюють історичний зв’язок двох регіонів України по обидва боки річки Збруч.
Назва виставки є символічною, оскільки Збруч довгий час розділяв Україну, але сьогодні об’єднує митців у спільному прагненні зберегти й осмислити національну спадщину.
Серед представлених творів привертають увагу абстрактні полотна Ігоря Дороша, Оксани Дорош та Володимира Чорнобая, які працюють з кольором і формою, створюючи унікальні композиції. Увагу також заслуговує асамбляж "Натюрморт із квітами" Станіслава Ковальчука, що об’єднує живопис з об’ємними елементами, надаючи роботі особливого рельєфу і атмосфери. Пейзажі Андрія Гульовського та Миколи Панасюка відтворюють красу українських краєвидів, від Тернополя до Кам’янця-Подільського, з акцентом на природне освітлення.
Сакральну тематику в сучасному мистецтві представляє Ігор Зілінко, який у своїх роботах звертається до традицій християнської іконографії, доповнюючи їх символами і мотивами. Керамічні твори Євгена Овчарика, зокрема "Лісова пісня", поєднують пластичність і витонченість декоративного розпису.
Тема війни також знайшла відгук у творчості: Микола Мельничук, Надія Борецька та Володимир Марчук створюють роботи, що фіксують сучасні події та емоції через мистецькі образи.
Кураторка проєкту, науковиця Хмельницького обласного художнього музею Марина Заславська, зазначає, що ця виставка, попри різноманіття технік і стилів, є цілісним відображенням локального культурного життя і творчого пошуку українських художників.
The Sea Doesn’t Forget It’s Free Катерини Лісовенко
Де: Voloshyn Gallery, 802 NW 22nd St, Miami, FL 33127
Коли: з 1 листопада по 28 листопада 2024 року, вівторок — субота, з 11:00 до 17:00
У своїх роботах Катерина Лісовенко досліджує питання свободи та відчуження, надаючи голос міфічним істотам — русалкам, кентаврам, анімованим деревам та павукам, які зазвичай залишаються тлом у традиційних європейських міфах. Художниця переосмислює ці образи, даруючи їм агентність та право на власне існування, виступаючи проти євроцентричного та антропоцентричного бачення.
Лісовенко надихається ідеями поетеси Одрі Лорд, яка розглядала поезію як засіб надання форми й голосу тим, хто їх не мали. Її насичені фігури в червоних та багряних тонах втілюють перетинання життя та смерті, стійкості перед насильством та вразливості, які вона сама пережила через вимушену міграцію та травми війни. Лісовенко демонструє цих істот як живих та непокірних у світі, де їхнє існування часто заперечують.
"Краплі води на палаючих каменях" Ніни Мурашкіної та Ксав'є Ескали
Де: Галерея "Мрія" (101 Reade St, New York, NY 10013)
Коли: з 20 жовтня до 7 листопада, щодня з 11:00 до 20:00
У галереї "Мрія" в Нью-Йорку відкрита виставка української художниці Ніни Мурашкіної, яку організувала творча ініціатива Rukh Art Hub із Харкова. Експозиція є частиною Українського культурного фестивалю в межах програми UCF.
Ніна Мурашкіна досліджує теми бажання, любові, розчарування та фемінності у своїй творчості. Виставка в галереї "Мрія" демонструє, як її творчість стала більш романтичною та жіночною, проте зберегла силу емоційного вираження. У роботах також відчутний вплив виховання в Донецьку та пізніших змін після переїзду до Барселони.
Експозиція містить проєкт "Лісістрата", натхненний античною комедією, в якій героїня використовує мирні протести для припинення війни. У цій роботі Мурашкіна звертається до тем боротьби за права жінок та потенціалу жіночої сили в досягненні миру.
На виставці також представлені скульптури іспанського художника Ксав'є Ескали, партнера Ніни Мурашкіної — про концепцію збігу протилежностей, що розкриває енергію контрасту між каменем і деревом.
"Кілька кілограм виставок" Станіслава Туріни
Де: thesteinstudio, Лютеранська, 6 (в арку та направо), Київ
Коли: 29 листопада — 15 грудня
Кураторка: Катерина Яковленко
Персональна виставка художника Станіслава Туріни зі змінною експозицією. Як зауважує кураторка виставки Катерина Яковленко, "можливо, це персональна виставка художника Станіслава Туріни, а можливо — кілька ретроспектив, що існують одночасно. Метод та куратор виставки — час, що розставляє твори в просторі й щоразу змінює контекст присутності та зникнення".
Представлені роботи торкаються тем пам'яті, цінності мистецтва — як у часі війни, так і в суспільствах, що опиняються на периферії.
"В цьому галерейному просторі (або ж кімнаті художника), як у місті воєнного часу, увага та присутність стають важливими; а речі, які нічого не мали спільного з воєнним повсякденням, обтяжуються тривогою та відчуттям неминучості. Ось з тобою поруч людина — і її нема. Люди помирають і від війни, і не від війни. Це єдиний список, який поповнюється іменами та складається у шухляду письмового столу, що не закривається на ключ. Але й попри це, доступ до нього є не у всіх. Пам’ять про час, про міста, і про людей, що тут були і досі присутні — те, що в нас залишається. Кожен спогад — як портретне фото розміром три на чотири в гаманці. Як модель нереалізованого монумента, як перемальовані сторінки журналу та копії чужих робіт митців, як скло таксі, на якому написано: «Я не хочу, щоб ти помирала»", — йдеться в кураторському тексті.